Друк

Процесія залишить слід в кожному серці…

tila i krowiЦі слова сказав священик парафії Матері Божої Ангельської бр. Вадим Штогрин OFMcap , біля четвертого вівтаря під час традиційної процесії, що пройшла вулицями центральної частини міста над Бугом в день урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа 23 червня. Як і кожного року, в урочистій ході взяли участь численні парафіяни.

В нинішньому році з ними були також вірні іншої вінницької парафії – Святого Духа, що на Вишеньці. В урочистій св. Месі, що передувала процесії разом зі священиками-капуцинами співслужив вікарій вишеньської парафії о. Томаш Длугош.

tila i krowi2Проповідь під час Служби бр. Юзеф Хроми OFMcap почав з єврейського мідраша (коротке оповідання, якими юдейські батьки передають віру своїм дітям Прим. авт.), в якому йдеться про чоловіка, котрий завжди кудись біг. На питання, чому він весь час біжить, він відповів: «Щоб заробити на життя». А у відповідь почув: «А не здається тобі, що ти так біг, що можливість заробити на життя вже залишилась позаду і ти біжиш не за життям, а від життя».

«Насправді, сказав священик, ми не можемо життя придбати. Але є той, хто може і хоче нам його дати. Нам його хоче дати Бог. Святіший Отець Бенедикт ХVІ говорив, що потрібно для того, щоб це життя прийняти: перше – приймати св. Причастя; друге – адорація Ісуса Христа в Пресвятих Дарах. Для цього необхідне глибоке внутрішнє переконання, що саме Христос є тим, хто дає життя і глибока пошана до Нього …»

Біля першого вівтаря, підготовленого спільнотою Руху Назаретанських Родин, бр. Юзеф, коментуючи прочитаний фрагмент Євангелія, сказав: «Сьогоднішня урочистість виникла в період , коли Церква переживала кризу. Господь прийшов з допомогою своїй Церкві і показав її вихід. Цей вихід – адорація Ісуса Христа. І якщо хтось переживає особисту кризу – є місце, де він може зустрітися з тим, хто може йому допомогти. Бог сам приходить до людей і каже: «Адоруйте Мене».

На розі вулиць Кропивницького і Монастирської, де традиційно знаходиться другий вівтар, підготовлений братами зі спільнот Неокатехуменальної Дороги, бр. Юзеф розповів про священика-капуцина Хіларія Вілька, котрий багато років провів в радянських таборах. Там він був позбавлений Таїнства Євхаристії, але саме його прагнення Євхаристії дало йому можливість витримати усе, що довелось пережити в ув’язненні. Коли на наших теренах майже не було католицьких священиків, люди збирались, читали Слово Боже, клали на вівтар священицький одяг і звершували обряд, тільки, звичайно, без Причастя. Таким сильним було прагнення Євхаристії. Людям, які мали це прагнення, присвятив своє життя о. Серафим Кашуба, чиї останки покояться у храмі Матері Божої Ангельської. «Нині, - сказав священик на завершення, ми маємо можливість вільно і без перешкод приймати Причастя кожного дня, хоча не знаємо, скільки ще матимемо таку можливість. Не знаємо, чи не забракне священиків – адже в Польщі, наприклад, сьогодні вчиться тільки один семінарист-капуцин з України. Тому, тепер, поки є можливість, проситимемо Бога, щоб Він пробудив в нас палке прагнення Євхаристії».

Прочитавши уривок з Євангелія біля третього вівтаря, що його на розі вулиці Монастирської і вулиці Мури підготувала члени Францисканського Ордену Світських, бр. Юзеф говорив про те, яке значення має Таїнство Євхаристія для тих хто страждає, а також про людей, котрі, усвідомлюючи це значення, готові були наразити себе на смертельний ризик заради того, щоб принести їм св. Причастя. Однією такою людиною була Софія Косошуцька. Ця жінка, котра народилась у нинішній Хмельницькій області, в часі Другої світової війни мешкала у Варшаві і, відвідуючи ув’язнених сумнозвісної гестапівської в’язниці Павіак, приносила їм Христове Тіло, а разом із ним – надію, на того єдиного, хто облегшує будь-які страждання. За це їй самій довелось пройти через муки гітлерівського концтабору. Але той, кого вона приносила в’язням Павіака, ні на хвилину не залишав її серед цих мук. А щоб показати, наскільки св. Причастя важливе для тих, хто страждає, бр. Юзеф розповів про одного з парафіян, чиє ім’я знають усі в парафії – Анатолія Гаврілова, котрий вісім років тому відійшов у вічність. «Коли в останній період його земного життя, - розповідав священик, – я прийшов до Анатолія зі св. Причастям. Прийшов наприкінці дня, оскільки весь день був зайнятий. Анатолій мені був вдячний, але спочатку спитав: «Чому ж так пізно?». Адже він чекав цього з самого ранку».

«Мене дуже тішить, – закінчив о. Юзеф, – що в нашій парафії вже є служіння світських аколітів, котрі можуть приносити Причастя тим, хто не можуть самі прийти до храму».

«Не знаю, як кожний з нас переживає цю ходу, – сказав бр. Вадим Штогрин біля четвертого вівтаря, підготовленого спільнотою Віднови в Святому Дусі. – Я ж хочу поділитись, як Бог торкає мене. Від вчорашнього дня, коли ми почали готуватися до цієї урочистості, мене не залишали думки, що все діється – діється ради мене. Ради мене Господь Ісус помер, заради мене воскрес, заради мене залишається з нами, прагнучи давати нам справжнє життя замість того, яке спотворене гріхом. Сьогодні я зрозумів, що ця процесія не тільки для мене. Цією процесією Бог хоче показати всім, хто її бачив, що Він є і що Він – для всіх. Сподіваюсь, що ця процесія залишить слід в кожному серці і стане для кожного знаком присутності Бога».

tila i krowi1

Перед тим, як уділити благословення, бр. Юзеф Хроми сердечно подякував всім учасникам урочистості, і висловив сподівання, що адорація Ісуса Христа у Пресвятих Дарах, «стане для нас не тільки зовнішнім обрядом, але й внутрішньою потребою».

І. Ізяславський

о. Серафим Кашуба

Контактна інформація

Римсько-Католицька Парафія 
Пресвятої Діви Марії Ангельської 
вул. Соборна, 12 
21050 Вінниця 

Тел/факс: (0432) 67-10-13, +380678409395

Код ЄДРПОУ 20098538,
в ПАТ «КБ Приватбанк» м.Вінниця МФО 302689

Скринька для пожертв