Друк

Бр. Блажей Суска: «Дякуйте Богу за все і в кожному часі …»

25rokiw 1«Дякуйте Богу за все і в кожному часі … Сьогодні нам є за що дякувати Богу», - ці слова сказав кустош Братів Менших Капуцинів в Україні бр. Блажей Суска OFMcap, звертаючись до усіх, хто прийшли на очолювану ним урочисту Службу Божу в храмі Матері Божої Ангельської в день спомину св. Франциска Асизського.

В цей день брати-капуцини відзначили 25-ту річницю свого повернення в Вінницю після відсутності, що тривала рівно сто років. Адже після ліквідації вінницького капуцинського монастиря царським урядом у 1888 році, останній капуцин, котрий залишився як настоятель парафії, пробув у Вінниці до 1892 року.

25rokiw 2Разом з бр. Блажеєм, котрий, до речі, був в числі перших трьох капуцинів, що приїхали до Вінниці у 1992 році (разом з ним приїхали о. Станіслав Падевський, згодом єпископ, і бр. Юстин Русін), св. Месу співслужили настоятель парафії бр. Костянтин Морозов OFMcap, священики бр. Ярослав Федірчук, бр. Владислав Гмирко, бр. Славомир Плонський і бр. Вадим Штогрин.

Проголошуючи проповідь, бр. Блажей сказав: «Сьогодні в нас є причина хвалитися. Але хвалитися не людською хвалою, а прославляти Бога, за те що Він зробив протягом цих двадцяти п’яти років і продовжує робити тут, у Вінниці».

25rokiw 3«Ми, капуцини, - продовжив кустош, - як духовні спадкоємці св. Франциска, дивимось на його приклад і намагаємось його наслідувати. А він дивився на Ісуса Христа і наслідував Його. Намагаючись дивитись на Бога очами св. Франциска, ми помічаємо три важливих моменти. Перший – покірність Бога, яку Він явив в Ісусі Христі, Котрий прийняв людську природу, прийшов на землю, але люди не пізнали в Ньому очікуваного Месію. Наш монастир у Вінниці був збудований доброчинцями для нас, але після 100 років нашої в ньому відсутності нас, як виявилось, тут також не чекали. Пам’ятаю, коли ми тільки-но прибули в Україну, бр. Юстин Русін перший приїхав до Вінниці, щоб подивитись, чи зможемо ми сюди повернутись. Дехто з людей навіть думали, що ці монахи закриють храм і самі будуть в ньому молитись. Ми до останнього моменту не знали, чи будемо у Вінниці, чи ні. Але ми отримали дозвіл тодішнього єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії Яна Ольшанського і рівно 25 років тому о. Станіслав Падевський відправив тут першу Службу. Поступово люди відкривали свої серця і, дякувати Богу, так відбувається по сьогодні. Другий момент – прийняття на себе слабостей людей. Для нас це означає бути для людей 24 години на добу, 24 години на добу бути готовими прийняти людину, піти чи поїхати до того, хто цього потребує. Третій момент – це хрест і розп’яття. Особисто я саме тут, у Вінниці, пізнав свій хрест, і тут я також пізнав, що Бог не забере його у мене, а дасть набагато більше – дасть сили, щоб його нести. Тому наші страждання, в тому числі і в ці роки, закінчувались перемогою Бога. Тому нам є чим хвалитися – бо це наша перемога, хоч вона отримана не нами, а Ісусом Христом і дарована нам».

І вже після закінчення Служби до брата Блажея підійшла парафіянка Марія Седлецька, яка, як вона сама каже, була серед тих, хто спочатку боялась передачі храму Братам Меншим, і тому прийшла подивитись, хто ж вони такі. Однієї зустрічі з живими капуцинами їй вистачило,  щоб повністю змінити думку.

25rokiw 4Як це стало доброю традицією у францисканських спільнотах мирян, в цей день, присвячений св. Франциску, брати і сестри зі спільнот Францисканського Ордену Світських та Францисканської молоді відновили свої обіти. Одна з сестер з Францисканської молоді – Катерина Байдацька – склала треті річні обіти. Свої монашеські обіти відновили і брати-капуцини, котрі співслужили у Месі.

Уділяючи благословення бр. Блажей  побажав усім миру, «якого тепер особливо потребує і наша країна і кожне людське серце».

По закінченні Служби  її  учасники  не розійшлись відразу додому: їх, за словами настоятеля, – а це, до речі, також стало доброю традицією урочистостей в парафії – «чекав сюрприз». Бр. Костянтин пригадав, що перший після повернення капуцинів настоятель цієї парафії Станіслав Падевський «часто говорив: слова «культ» і «культура» мають спільний корінь. І коли цей храм ще не мав  такого вигляду, як зараз, оскільки не був ще приведений до ладу після тимчасових «хазяїв» - «в ньому можна було тільки відправляти Службу», о. Станіслав запросив сюди камерний оркестр «Арката», що ним керує наш теперішній органіст Георгій Курков. Сьогодні цей оркестр виступить перед вами з невеликим ювілейним концертом …»

25rokiw 5Отже, парафіяни мали можливість насолоджуватись прекрасною музикою, яку для них виконала «Арката». Художній керівник і диригент оркестру заслужений діяч мистецтв України Георгій Курков відомий парафіянам не тільки як органіст. Адже він – ініціатор і постійний організатор проведення щорічного Міжнародного фестивалю органної і камерної музики «Музика в монастирських мурах». Концерти цього фестивалю саме тепер відбуваються щонеділі. Для парафіян оркестр виконував твори Баха, Моцарта, сучасних композиторів – українських і зарубіжних.  Пан Георгій також розповідав історію написання деяких сучасних творів. Виконання одного з них було присвячено українцям, котрі з різних причин перебувають далеко від Батьківщини, іншого, написаного сучасним українським композитором Мирославом Скориком – усім, хто загинув, захищаючи Україну.

І. Ізяславський

 

кредит на недвижимость
бизнес идеи