Друк

255-річниця освячення капуцинського храму у Вінниці

Нові літургійні правила римо-католицького календаря наказують у тих храмах, де відома докладна дата освячення, святкувати урочистий спогад освячення храму в історичний день освячення. Цього року 18 лютого виповнюється 255 років від дня освячення нашого храму. Опираючись на історичні документи, спробуймо зануритися в атмосферу цього свята. І так нам треба перенестись у Вінницю у половину XVIII століття.

Людвік Каліновський, тодішній вінницький староста (мер міста) разом зі своєю дружиною Єлизаветою (Каліновською-Понінською) у 1744 році запросив капуцинів до Вінниці і пообіцяв побудувати їм храм і монастир. Після отримання дозволів від Луцького єпископа і королівської влади у 1745 році почалося будівництво. 14 вересня 1745 року відбулася урочистість закладення наріжного каменя. В документі, який був вмурований у фундаменти храму, зазначалося, що храм буде присвячено Пресвятій Діві Марії Ангельській.

Зберігся історичний літопис капуцинського монастиря і в ньому ми можемо прочитати про перебіг цієї урочистості від безпосередніх свідків тих подій. Так пишуть капуцини з далекого 1745 року:

«14 вересня 1745 року Господнього кустош нашого ордену Капуцинів в Польщі вельмишановний О. Гугон Жатецький послав до Вінниці на урочистість Воздвиження Святого Хреста для участі у церемонії встановлення хреста і закладення першого каменя львівського гвардіана капуцинів, консультора польської кустодії  всечесного отця Станіслава з Варшави, збризьского  настоятеля капуцинів всечесного отця Валентина Роешельського з Вармії; святкового львівського проповідника всечесного отця Каетана Нововішнецького і брата Бернардина Острозького. Вони прибули сюди, до Вінниці, з вересня і весь час робили приготування до визначеного дня. А оскільки у той же самий час надійшло скликання звичайного сейму цього воєводства,  ясновельможний засновник цього вінницького місця вважав за доречне, щоб акт, до виконання якого від ясновельможного найдостойнішого пана луцького єпископа, канцлера найяснішої королеви польської  Францішека Антонія на Дменіні Кобельського була делегована вповноважена особа, був звершений публічно, в присутності старійшин цього воєводства, а саме – князів, старост та іншої різного стану і гідності шляхти. Вельмишановний і найдостойніший брестський канонік, брацлавський офіціал і гранівський препозит пан Адам Павловський прибув напередодні урочистості і обрав собі місце перебування у всечесних отців Товариства Ісуса.

Вранці наступного дня, коли розійшлась звістка про Його прибуття, наші брати прийшли з замку (де з волі ясновельможного засновника мали помешкання) до вельмишановного офіціала і, покірно висловивши належну пошану, просили, щоб милостиво виконав те, на що отримав повноваження. Він, якнайласкавіше (як людина дуже приємна, лагідна і люб'язна) не тільки прийняв усі побажання тих, хто просили, але й, допомагаючи в усьому потрібному для користі і безпеки нашого св. Ордену, охоче пообіцяв свою допомогу в майбутньому.

Потім ясновельможний пан засновник, взявши із собою наших братів, направився до ясновельможного достойного офіціала і, привітавши Його, відкрив прагнення серця і ясно виклав прохання, як своє, так і братів, на що він, з найбільшою добротою і почуттям, обіцяв виконати те, на що він вже отримав повноваження, в день урочистості Воздвиження Святого Хреста о десятій годині.Тим часом ранесенько на визначене місце був привезений дубовий хрест і було підготовлене усе необхідне. Ясновельможний засновник наказав поставити два навіси,  а поблизу встановити гармати; його непокоїли тільки сумніви, чи можна буде відправляти святу Месу під навісами, але ясновельможний офіціал відповів на це позитивно.

Тому, встановивши вівтар і усе впорядкувавши, ясновельможний засновник з отцями пішов запрошувати гостей, як князів так і інших панів, котрі в цей час там знаходились, просячи, щоб схотіли взяти участь у цій події. Коли ж настала десята година і усе було готове, запрошені гості, всечесні отці домініканці з братством святого розарія, всечесні отці Товариства Ісуса зі школами грецького обряду, священики з найближчих сусідніх костелів утворили урочисту процесію до місця, де мала відбутися церемонія.

Вельмишановний найдостойніший офіціал, стоячи під навісом, вдягнений в літургійні шати і капу,  разом з асистуючими урочисто приступив після гарматного пострілу до освячення і встановлення хреста, під час встановлення якого знову загриміли гармати. Тоді спочатку ясновельможні засновники, за ними – головуючий обрядам, а потім усі присутні, серед всеохоплюючої радості, веселощів і піднесення духу, вшанували хрест.

Після того, як це було зроблено, приступили до освячення каменя, в який було вкладено реліквії святих мучеників Яна і Павла і Агнця Марії, тобто Breve della Marca, срібну монету, яка колись, в стародавньому Римі, мала високу ціну, а тепер високо цінувалась за її давнину. Ясновельможні засновники у супроводі учасників урочистості понесли камінь вниз. Після закладення каменя всередину, там де тепер знаходиться великий вівтар, і його обмурування, усі повернулись під навіси; під час цих церемоній лунали постріли з гармат".

Піcля св. Меси засновник запросив усіх гостей на багату трапезу в замку. Автор літопису написав: «Так відбувши тоді церемонію встановлення хреста і покладення першого каменя, наші отці повернулись 20 вересня з Вінниці кожний на своє місце».

Калиновський в листі до кустода, написаному в Вінниці 5 жовтня 1745 р., описав перебіг урочистості і попросив навесні прислати ченців. В листі від 23 листопада він висловив подяку за те, що справа заснування монастиря досягла результату, просячи про чотирьох ченців: трьох священиків і одного брата-монаха.

18 червня 1746 р. на конгрегації в Кракові до Вінниці були призначені перші капуцини, котрі прибули на місце 21 вересня і оселились в замку до того часу, поки для них буде збудовано дерев’яну резиденцію. 

Будівництво храму і монастиря тривало досить значний час. Освячення храму змогло відбутися лише у 1761 році. На цю урочисту подію прибув єпископ Луцький Еразм Волович. Він освятив новозбудований храм 18 лютого 1761 року і призначив згадувати цю подію кожного року у п'яту великодню неділю. По року після цієї події, 13 березня 1762 року, було складене свідоцтво про освячення капуцинського храму у Вінниці. Ось текст цього документа: "Антоній Еразм Волович, з милості Божої та Апостольського Престолу  єпископ Луцький і Брестський, декан Варшавський, засвідчуємо і доводимо до відома на вічну пам’ять усіх і кожного, хто бачитиме, читатиме або буде слухати читаним цей лист, що, підтримані Божою благодаттю, року тисяча сімсот шістдесят першого від народження Господа нашого Ісуса Христа, ІХ року римського індикту, ІІІ року понтифікату Святішого Отця Климентія XIII, з Божого Провидіння Папи, в день святої Катерини, діви, який припав на 18 лютого, урочистим обрядом і при великому згромадженні людей ми освятили для більшої слави Всемогутнього Бога нещодавно заснований монастирський костел монахів отців Ордену Менших святого Франциска Капуцинів, з монастирем того ж Ордену, що знаходиться в місті Вінниця, за назвою Пресвятої Марії з Порціюнкули, і в ньому одночасно з костелом – великий вівтар на честь тієї ж Пресвятої Марії з Порціюнкули. Менші ж вівтарі по боках костелу: перший – на честь Пресвятої Діви Марії і святої Анни, другий – на честь святого Людовіка і святої Єлизавети, третій – на честь святих Фелікса і Яна з Непомук, четвертий – на честь святих Антонія Падуанського і Роха, сповідника, ми освятили в неділю Страстей Господніх, яка того року припала на 8 березня того ж року, і в них усіх помістили мощі святих Іллюмінати і Юсти, дів і мучениць. Також усім вірним Христові, що відвідують цей костел сьогодні ми уділили відпуст одного року, а в день річниці освячення – сорок днів справжнього відпусту згідно зі звичайним порядком Церкви. На річницю освячення ми визначили п’яту неділю після Великодня і наказали завжди її святкувати і відзначати".

На жаль, у 1888 році капуцини будуть змушені за наказом російського царя Олександра III покинути вінницький монастир. Храм буде існувати й надалі, парафію вестимуть дієцезіальні священики. У 1936 році храм буде закрито радянською владою, але за часів німецької окупації відкриється знову і буде діяти до 1961 року. Рівно 200 років після освячення храм буде осквернений і перетворений на лекторій атеїзму. Проте час осквернення завершиться досить швидко: не минуло і тридцяти років, як храм був наново освячений 7 липня 1990 року гнізненським єпископом Єжи Домбровським. На Пасху 2015 року, практично у 270 річницю закладення наріжного храму, українська влада, відновлюючи історичну справедливість переказала на власність приміщення нашого храму.

Сподіваємось, що це святе місце Вінниці, одна з найстаріших будівель нашого міста, стане домом молитви для багатьох прийдешніх поколінь віруючих у Христа.

о. Серафим Кашуба

Контактна інформація

Римсько-Католицька Парафія 
Пресвятої Діви Марії Ангельської 
вул. Соборна, 12 
21050 Вінниця 
Тел/факс: (0432) 67-10-13, +380678409395

Рахунок в УКРСІМБАНК: р/р 26009000002523 в АТ "УКРЕКСІМБАНК" м. Київ МФО 322313

Також ми маємо парафіяльну картку в ПРИВАТБАНК
5169 3305 1071 3842 (Парафія Пресвятої Діви Марії у Вінниці)

 

більше інформації >>>

Скринька для пожертв