о. Серафим Кашуба

 Апостольські часи

В квітні 1977 року з ентузіазмом пише: “За вікнами зима. Тепер є якийсь повів відродження – Воскресіння. Виникають каплиці в Караганді, Душанбе, Таїнчі. Вони будуть піклуватися про місце для мене... Я тепер в досить доброму стані...”

Зібрав сили і вирушає до Ташкенту, в липні 1977 р. служить там, де вже 4 роки не було священика. Пише з Душанбе: “пишу лежачи, тому криво, ледве відправляю... достатньо було дві тяжкі ночі і вже щось серйозне. Трудно вийти з цього, але не жалію – вони чекали чотири роки. ...Казахстан переживає апостольські часи. Каплиці є в Таїнчі, Кустанаї, Караганді, Алма-Аті, Фрунзе, Джамбулі й далеко на півдні Душанбе. Там всюди ентузіазм – життя...”

Стався всім для всіх

Наприкінці липня 1977 р., збираючи залишки сил, повертається до Львова. Відвідує вірних в Рівному та на Поділлі. 19 вересня їде зі Львова до Рівного, по дорозі автобус ламається і о. Серафін змушений кілька кілометрів йти пішки під дощем і снігом. Коли ввечері повернувся до Львова, вірні не могли відразу знайти для нього безпечне місце. Потім знайшли в українській родині.

Господарі чули, що він кашляв, але не звертали на це уваги. Біля третьої години ночі, побачивши світло в кімнаті ченця, увійшли і знайшли його вже мертвим. Він сидів за столом перед відкритим часословом, сперши голову на руку, а іншою рукою тримався за серце. Біля нього стояла посудина повна крові – це була кровотеча.

Відразу вночі повідомили всіх про його смерть. Вранці 20 вересня 1977 р. його тіло було положено в цвинтарній каплиці. Влада наполягала, аби його поховано якнайшвидше, щоб не допустити будь-якої маніфестації ані можливості віддати пошану цій людині. І дійсно багато вірних з різних кінців СРСР не встигли доїхати на похорон, який відбувся 22 вересня 1977 р. Тіло цього апостола Церкви Мовчання спочиває у Львові на Яновському цвинтарі. На його могилі написані слова: “Стався всім для всіх”.

За матеріалами статті бр. Анджея Влодарчика OFM Cap